Мода під час війни.

Під час Другої світової війни мода була не пріоритетною, але не померла. Одяг ввібрав у себе дух часу, став менш ошатним і більш практичним. Купити одяг стало складно. Майже всі підприємства швейної та текстильної промисловості виконували військові замовлення та звичайний одяг не випускали. У всіх країнах, що беруть участь у війні, запровадили жорсткі норми на купівлю одягу та тканин. Їх видавали за картками чи купонами.

Універмаг Selfridges, Лондон

Жінкам доводилося самостійно створювати чи переробляти речі, які мали служити довго. Жінки навчилися бути ощадливими та винахідливими, вчилися вишивати та в'язати. Модні журнали раніше рекламували нові сукні, а тепер анонсували, що мода вийшла з моди, і пропагували носити одну сукню на різні випадки життя, при цьому допомагаючи виглядати трохи інакше за допомогою аксесуарів, лагодити їх у міру потреби. Крім одягу в модних журналах з'явилися рубрики про садівництво та консервування їжі на зиму.

Британський Vogue, червень 1944

Тканини були майже недоступні. Було заборонено використовувати шовк, шерсть та нейлон у цивільних цілях. Тільки використані парашути давали змогу шити з шовку. Особливим шиком вважався одяг, зшитий з парашута збитого ворожого льотчика. Шовк використовували для весільних та вечірніх суконь. Вони були довгі, обтягували стегна і розширювалися знизу, часто з відкритими плечима. В основному вечірні сукні шили з тюлю, використовуючи для цього фіранки. Жінки у воєнні роки залишилися без нейлонових панчіх. Доводилося малювати на голих ногах смужку, що імітує шов панчохи. Цю послугу надавали деякі взуттєві магазини. Через дефіцит панчох у жіночому гардеробі закріпилися штани. Їх носили не лише на відпочинку, як раніше, а й у повсякденному житті, особливо працюючі жінки. Штани шили широкі та практичні.

Костюми тієї епохи нагадували строгу військову форму: прості фасони, часто приталені, обов'язково з підплічниками. В основному переважали темні кольори військової форми: відтінки зеленого та синього. Через відсутність можливості дістати однакові гудзики жінки обтягували тканиною схожі формою гудзики. Через економію тканини, спідниці стали вузькими та коротшими. Практична довжина - до коліна або трохи нижче коліна.

Сукні та блузи прикрашали комірцями, це їх робило урочистішими.

Дизайнери виявляли патріотизм та використовували військові елементи в оздобленні жіночого цивільного одягу: об'ємні кишені, ремені, пряжки, еполети, краватки. Це створювало відчуття єдності армії та народу. Жінки почали носити сумки через плече. Вони були набагато зручніші за колишні дамські сумочки, залишали вільними руки. Прототипами таких сумок були військова планшетка, сумка листоноші і сумка для протигазу. У 1939 році в Парижі Коко Шанель та Мадлен Віонне закрили свої Будинки моди. Майже до середини 1940 продовжував працювати екстравагантний Будинок моди Ельзи Скіапареллі. Вона змінила формат і почала створювати колекції з військовою тематикою. У співавторстві з Робером Піге Ельза створила комбінезони для бомбосховищ.

Комбінезон став дуже популярним предметом одягу під час війни. Він був зручний, тому що його можна було швидко вдягнути. Комбінезони шили із щільних тканин, вони були теплими і мали безліч кишень, у які можна було за лічені секунди скласти все необхідне. Коли продовжувати працювати стало неможливо, Ельза вирушила до США з рекламним туром із метою пропаганди французької моди та культури. З собою вона взяла лише одну колекцію та нових колекцій до 1945 року не створила. Тим часом почала розвиватись американська мода. Основоположницею демократичної американської моди стала Клер МакКарделл. Вона шила легкі та зручні сукні-халати із запахом для повсякденного носіння. У таких сукнях жінкам було зручно займатися домашнім господарством та водночас виглядати привабливо. Шкіра для взуття використовувалася тільки на фронті, тому зростала популярність тканинного взуття. Також в моду входить взуття на плоскій підошві та моделі з відкритим носком або п'ятою.

У взуттєвій сфері найпопулярнішим дизайнером був італієць Сальваторе Феррагамо. Він створював футуристичні моделі взуття з целофану, соломи, конопель, пробок. З нейлонової сітки Сальваторе створив туфлі America на клиноподібному підборі, за які отримав премію Neiman Marcus Award.

У моді воєнних років часто носили головні убори. Вони приховували недоліки зачіски. Крім фетрових капелюшків жінки дуже полюбили тюрбани. Їх робили з найрізноманітніших тканин, хусток та шарфів, пов'язуючи усілякими способами. Техніка безпеки на виробництві вимагала пов'язати голову, тож тюрбан став невід'ємною частиною жіночого образу воєнного часу.

Режим економії тканини дався взнаки і на пляжній моді. До війни носили злиті купальники з короткою спідницею. Тепер з'явилися окремі купальники з трусами із високою талією. Це були перші кроки до появи бікіні у 1946 році. Став популярним спортивний одяг, шорти, відкритий живіт.

мода війна